З Новим Роком вітає читацький клуб «Джерельце»  бібліотеки-філії №7 міста Нікополя  

Зима не  балує нікопольців пухнастим сніжком , щоб можна було  пограти в сніжки. Фахівці бібліотеки-філії №7 разом з членами читацького клубу «Джерельце» поринули в підготовку до Новорічного свята:

спочатку святково прикрасили бібліотеку, яскраво, по – новорічному, оформили полички дитячого та дорослого абонементів.  Потім довго розробляли новорічний сценарій, виготовляли костюми, декорації,  відбирали музичний супровід героям спектаклю  « Дід Мороз зустрічається з казковими героями».

А потім розпочались репетиції - процес створення спектаклю, моменти спроб і помилок, моменти експериментів і пошуку. 

Ще на грудневих зустрічах у клубі «Джерельце» діти мали можливість познайомитись з традиціями святкування Нового року в різних країнах світу. Отож вирішили з ними познайомити і своїх друзів. І ось настав день прем’єри. Учасники клубу  «Джерельце»  зібрались в культурному центрі «Оберіг» , всі в карнавальних та сценічних костюмах.

На сцені- ялинка, яку подарував дітям депутат  мікрорайону - Осика Дмитро Сергійович.  Зустрічають Новий рік всі діти планети по-різному. А у нас в країні вірять в новорічні дива, які відбуваються в новорічну ніч, вірять в казку.

.

Про що сперечалися на сцені Маша і Вітя? «Не буває в наші дні чудес на світі для тих, хто не вірить в них сам». І ось Казкарка запросила глядачів у чарівний світ новорічної казки,

під звуки фанфар відкрилася завіса. 

На сцені з'явилися перші герої:  Шапокляк, яка не вірить в Діда Мороза, і ​​Піхтошка зі своєю гармошкою (ці ролі талановито зіграли учні 9 класу Гуртовенко Яна і Кураков Богдан),

Червона Шапочка і Вовк (учні 4-го класу школи №19 ).

Дуже синхронно виконували рухи під музику Сніговички-ведучі, вони навчали глядачів, як потрібно грати в сніжки. Баба Яга і Лісовик намагались зіпсувати свято,

але добрі сили знову перемогли.

Прийшла Зима , прийшов Новий рік , прийшла Снігуронька з Дідом Морозом.

Ці ролі виконали учні шкіл №19, №22 -Ярошенко Ярослав , Ларіонова Таня,  Микитенко Катя, Сальник Альоша.

Ніхто з дітей не знав про те, хто буде виконувати роль  Нового 2018 року. І тільки під час вистави познайомилися з новачком нашого клубу – Мишком  Дорудою,

 який чудово впорався зі своїм першим дорученням. 

Глядачі у захваті, вони ще довго будуть згадувати виставу, яку підготували для них юні актори читацького клубу "Джерельце" міста Нікополя.

                   

   «Українська пісня вимита сльозами.»

18 листопада тематичне засідання читацького клубу «Джерельце» бібліотеки №7 м.Нікополя було присвячене 105-ій річниці з дня народження поета-пісняра Андрія Малишка . «Я серце й душу в пісню переллю»- Ці слова А.Малишка були гаслом на літературно-музичному заході. «Музика і поезія – найважливіші чинники, що змушують нас радіти і плакати, ставати сильними і водночас слабкими перед таїною мистецтва. І вчора на засіданні читацького клубу «Джерельце» ми запропонували юним читачам поринути у світ проникливого слова А.Малишка та чаруючої музики його пісень.Чим відрізняється вірш від вірша-пісні?»- запитують ведучі заходу. «Щоб створити пісню, потрібне особливе зусилля душі.»-відповідають діти. 

Демонструючи відеозаписи , бліотекар  розповідала про пісні народні і літературного походження,  про українські пісні та її авторів, її виконавців. Вона наголосила, що в наш час, час Інтернет-технологій, важливо не забувати про найціннішу культурну спадщину українського народу: українську пісню. І на цьому чудовому пісенному матеріалі виховувати у собі любов і пошану до рідної землі, батьків, виховувати почуття прекрасного. Відомий югославський учений А. Люкшич зазначав , що українська поезія найбагатша і найкрасивіша у Європі . А якщо до такої поезії додати музику , то народжується пісня , яка дзвенить , зачаровує  і бентежить. Співаючи, ми плачемо і радіємо , сподіваємося, що в нашій багатостраждальній країні буде щастя . Пісні А.Малишка діти порівнювали з джерелом, з криницею, а бібліотекарка запропонувала  порівняти їх з високими соснами: «І озон душі дають, і примушують глянути вгору, на верхів’я нашої культури, у високе мистецьке небо». Француз Жан-Ламбер Тальєн колись сказав: «Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета, і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюється піснею». Закінчили захід виконанням пісень під фонограму.

«А ви намагались скласти свою пісню? У кожної людини повинні бути свої любимі пісні. Як багато вони значить у житті кожного з нас- сказала в кінці заходу Світлана Кузьмівна- вони навіть оздоровлюють людину, допомагають зберегти нетлінними цінності народу, зберегти віру в людину, у щиру дружбу, в незрадливу любов. А я дуже люблю "Пісню про рушник", "Пісню про вчительку" та пісню "Стежина". Ці пісні дуже пов'язані з моїм особистим життям. Ці пісні співають  мої діти, і я впенена, що їх будуть співати мої онуки». 

9 листопада- День української писемності та мови

Традиційно в бібліотеці-філії №7м.Нікополя планується ряд заходів, приурочених до святкування Дня української писемності та мови. Ми проводили такі тематичні заходи: «Збережемо у віках рідну мову», «Рідна мова, в тобі від Бога кожне слово», «Мова наша солов’їна». У клубі «Джерельце» грали в мовознавчу гру "Слово до слова - складається мова".

А 9 листопада цього року ми провели літературну годину для учнів четвертого класу «У моїй країні милій мова давняя дзвенить» та огляд книжкової виставки «Плекатимеш мову – цвістимуть слова!» І ось про що розповідала бібліотекар на заході в школі: «У своїх піснях український народ віками творив зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносили авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. Ці квіти вплели в той вінок Тарас Шевченко, Леся Українка, Олександр Довженко, Олесь Гончар… Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників.  Краса української мовної творчості давно привернула до себе увагу видатних знавців літератури не тільки в нас на Україні, але і за її межами.

 Один з російських письменників сказав натхненні слова про українське слово: «Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості».

Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, треба вивчати, розвивати, берегти нашу мову, передану нам у спадок від батьків.

Сьогодні в клубі «Джерельце» бібліотеки-філії №7 святкували ювілей поета, драматурга і перекладача Самуїла Яковича Маршака (1887-1964), якому 3 листопада виповнилось 130 років від дня народження. Перша дитяча книжка віршів С.Я. Маршака називалася «Дім, який побудував Джек». У ній були переклади веселих англійських народних пісеньок. Потім з'явилися  інші книги Маршака з віршами і казками. Їх, звичайно , знають, люблять і з задоволенням читають всі покоління наших читачів. Вперше познайомитись з поезією улюбленого поета Маршака в бібліотеці допомогла книжкова виставка, присвячена усім письменникам-ювілярам ще на початку цього року.

А 4 листопада говорили про творчість ювіляра  біля книжкової викладки « Дитяча планета Самуїла Маршака». Завершили розмову з членами читацького клубу вікториною «Дом, который построил Маршак». В ній прийняли участь юні знавці поезії Маршака, кому від 9 до 13 років. Діти  вирушили в літературну подорож «Спешим, друзья, идем вперед, наш Маршак к себе зовет» і активно відповіли на всі запропоновані питання.

"КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ"
13 жовтня у читацькому клубі «Джерельце» провели народознавчу годину: «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ».

Бібліотекарі поставили за мету виховувати повагу до історичного минулого українського народу.   Знайомили дітей з періодом козаччини; виховували у них шанобливе ставлення до української історії і спонукали до наслідуванню кращих козацьких рис : добродушності, безкорисності, товариськості.

До заходу підготували книжкову виставку: «Земля моя- це мій козацький край»,  використали музичний твір «А ми тую козацькую славу збережемо!» та репродукцію відомого полотна Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». З великим задоволенням переглянули мультфільм 1969 року «Як козак щастя шукав». Учасники заходу побажали намалювати образ козака, потім заучували вірш:                       

                  За шляхами, за дорогами,

                  За Дніпровськими порогами,

                  За лісами за високими

                  Наші прадіди жили.

                  Мали Січ козацьку сильную,

                  Цінували волю вільную.

                  І Вкраїну свою рідную,

                  Як зіницю, берегли.

 Чому таке різноманітне поєднання засобів під час заходу? Бібліотекарі прийшли до висновку , що інтеграція  образотворчого мистецтва, музики, поезії, поєднання  різних видів мистецтва і творчої діяльності дітей - такий синтез позитивно впливає на всебічний розвиток вихованців. В результаті такої взаємодії (так званого «інтегрованого виховного впливу») відбувається збагачення дитячого сприйняття і дає очікувані результати.

Дуже ретельно бібліотекар складає текст розповіді про подію:

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Покрова святкують не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого. З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті.

 Слово « козак» означає « вільна людина», « шукач пригод». Перші згадки про козаків датуються 1489 р. У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушили в степ,  ці люди поволі об’єднувались у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них награбоване майно.

Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Ми нащадки козацького роду. 

 У глибині душі кожного українця живе козак. Всіх  вітаємо  зі святом, і бажаємо міцного козацького здоров'я!

10 жовтня у бібліотеці №7 м. Нікополя проходив поетичний захід:  «Співці рідного краю».

Мета заходу - популяризувати поетичні надбання нашого краю та розкрити творчий потенціал юних користувачів. Спочатку діти послухати вірші місцевих поетів про красу рідного краю, про юність, які розміщені на сторінці нашого блогу « Творчість наших читачів».  Бібліотекар  розповідала школярам, що вірші народжуються  по натхненню, на основі якихось яскравих життєвих вражень, емоцій, думок, фантазій. Вона висловила свою упевненість, що всі школярі намагаються творити, складати вірші, підтвердивши свої слова цитатами великого педагога В.О. Сухомлинського, який вважав, що поетична творчість доступна кожному, а не є привілеєм лиш  особливо обдарованих . Кожна людина – поет. Думку пробуджує почуття прекрасного. Якщо ж це почуття не виховувати, люди залишаються байдужими до краси природи і краси рідного слова. Він писав: «Поетичне слово – еліксир для дитячого мозку, це повітря для крил думки. Воно вливає у мозок дитини енергію думки. Поетичне слово – це прекрасна школа емоційного життя, в якій діти осягають мову почуттів; завдяки поетичному слову пам'ять дитини стає гнучкішою, рухливішою – мозок набуває здатності не тільки зберігати, а й «видавати» - видавати з «розбором», з відчуванням найтонших відтінків слова».  Дитина лише тоді буде знати свою рідну мову, коли відчує живий трепет поетичної музики рідного слова. А пережита краса рідного слова немислима без особистої участі дітей в поетичній творчості.  Багато поетів вміють бачити й передавати думку  пристрасно,  життєво, з інтонацією, яка притаманна чистим почуттям, гострому й образному баченню. Вірші дуже точно і виразно передають особливе сприйняття навколишнього світу.

  Але як домогтися того, щоб діти захотіли читати  своїх місцевих митців поетичного слова, аби рідне слово ввійшло в їхнє духовне життя, стало і гострим, і влучим різцем, тонким засобом пізнання істини? Цю проблему вирішували бібліотекарі філії №7 разом з вчителем української мови та літератури школи №19 м. Нікополя та учнями 8 класу, що прийшли до бібліотеки на урок поезії. 

Вони аналізували творчу спадщину поетів Нікопольщини  та Придніпров'я, представили творчість поетів Південнотрубного заводу.  Не тільки  мешканці Марганцю гордяться своїм поетом Григорієм Бідняком, але й нікопольці вважають його своїм кращим поетом.  До заходу свій виступ з віршами Петра Біби підготувала учасник клубу «Джерельце» Ларіонова Таня. Діти слухали її з увагою, відзначили  рівень виконавчої майстерності читця. Школярів , які намагаються писати свої вірші, запросили  відвідувати поетичну майстерню  в читацькому  клубі «Джерельце» та брати участь у щорічному читацькому конкурсі «Прикрасимо свій край віршами».

 На поетичному заході «Співці рідного краю» педагоги разом з бібліотекарем виконували одне з найважливіших завдань сучасної педагогіки - розвиток творчої особистості - бо від творчих людей залежить прогрес нашого суспільства, адже  люди, які здатні щось створювати, цікаві у спілкуванні,  комунікабельні, відкриті,  вміють приймати самостійні, оригінальні рішення.

5 жовтня  о 12 годині на сцені актового залу школи №19 м. Нікополя знову виступає читацький клуб «Джерельце». «Пригоди Буратіно або Золотий ключик» у виконанні самодіяльних артистів дуже сподобались учням четвертих класів.

  

«А ще в бібліотеці повинен бути театр, в якому б грали читачі своїх улюблених героїв.»- це думка нашого читача про бібліотеку майбутнього.

Бібліотекарі філії №7 прийшли до висновку, що дитячий самодіяльний театр добре  виховує  учасників клубу «Джерельце».   Дитячий театр - це дуже актуально в часи сьогодення. Тут діти засвоюють основи сценічної мови, сценічного руху, акторської майстерності.

Заняття в нашому невеличкому театрі  допомагають формуванню у дітей  естетичних оцінок, доступних їхньому розумінню життєвих явищ, людських вчинків, конфліктів та характерів, дають  можливість пізнавати світ: вчать мислити, бачити, чути, любити, страждати, жити. 

Вони сприяють духовному та гармонійному розвитку дітей, формують художній смак, ознайомлюють з кращими зразками української та світової драматургії, знайомлять з елементами акторської майстерності, сценічних рухів, сценічної мови, вокалу, хореографії, вчаться розуміти театральне мистецтво, бути грамотними глядачами. 

 У клубі ми постійно проводимо бесіди про театр, про ведучих діячів українського  та зарубіжного театрів , які сприяють розвитку культури наших вихованців. Для  юних акторів велике значення має робота  з казкою. «Казкотерапія» лікує та рятує психіку дітей  від впливу технологічної експансії сьогодення. 

У клубі «Джерельце» дитина може подолати такий недолік як сором’язливість, має можливість самореалізуватися. Хлопчик , що виконує роль Арлекіно,  боявся великої сцени , а на сцені шкільного актового залу він відчуває себе впевнено.

В нашому репертуарі  кращі твори дитячих письменників. Керівники самодіяльного театру – це бібліотекарі, вони залучають  дітей до всіх етапів підготовки вистави: починають з читання твору, потім обговорюють, розподіляють ролі, виготовляють сценічні костюми, декорації, разом з дітьми в Інтернеті знаходять фонограми,  музику до сценарію.

При розподілі ролей увага приділяється індивідуальним здібностям дітей та їх бажанню. Такий підхід сприяє гармонійному розвитку творчої особистості кожної дитини. 

 Відпрацювання сценічного матеріалу проходить в ігрових формах: заняттях та іграх у запропонованих керівниками обставинах.

 Багато уваги приділяється виразному, художньому читанню віршів, байок, вивченню скоромовок, що сприяє розвитку сценічної мови у дітей. Уся робота у  колективі клубу  «Джерельце» спрямована на розуміння того, що створення  вистави- це не тільки радість і свято, але й наполеглива праця.  

І коли діти відчувають свій успіх на сцені , вони щасливі. Керівник звертається до них такими словами: « Діти, ми не прагнемо з вас зробити професійних акторів, ми просто разом з вами отримуємо радість від оплесків залу, від принесеного задоволення глядачам.»

 З кожним роком все більше дітей приходить до бібліотеки і стають активними читачами та членами клубу «Джерельце». Ми прагнемо, щоб бібліотека була доступною і цікавою для дітей завжди!