Бібліотека розвивається як центр міжособистісного спілкування. Для одиноких людей старшого віку книга - друг і помічник , вона є всерозуміючим співрозмовником . Навколо нашої бібліотеки згуртувалися користувачі середнього та старшого віку, люблячі книгу, що намагаються зберегти духовність і культурне багатство нашої країни і передати цю любов підростаючому поколінню. Активні жінки , ветерани, ентузіастки і любителі старовини, об'єдналися у так званий неформальний «клуб активу літніх читачів», який отримав назву « Діалог». Оптимісти, вони згадують старовинні пісні, обряди, традиції. Умільці, вони прикрашають своїми виробами виставки на абонементі, готують та пригощаються смачними стравами, розповідають про національні обряди, традиції, діляться секретами довголіття. Таким чином, у нас холодними січневими вечорами проводяться дискусії та бесіди про книгу та про життя .На цей раз була дискусія про волонтерство та історію тимурівського руху. Ось про що розповідали у клубі «Діалог»:
Розповідали про людей, які звикли жити заради суспільного добра, намагаються своїми вчинками змінити життя на краще; тих, хто заради спасіння життя ризикує власним, не чекаючи за це винагороди. Волонтерство – це неоплачувана, свідома, добровільна діяльність на благо інших. Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей. Зміни в Україні в останні роки призвели до погіршення рівня життя населення, тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту постає перед волонтерами як ніколи. Одним із таких напрямків соціальної допомоги є участь добровольців у здійсненні цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Іншими словами – волонтерська робота. Охорона навколишнього середовища, культура, розвиток і позитивний імідж країни є основними напрямками роботи волонтерів..Волонтерська діяльність в Україні ще не стала масовою, проте є такою, що дозволяє говорити про неї .Існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами,доброчинцями,добровольцями,тимурівцями. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей – волонтери.
В Україні перші волонтери з'явилися в 1992р. Найпопулярніші види їх діяльності – надання соціальної допомоги дітям та молоді (соціально малозахищеним і тим, хто має обмежені фізичні можливості). А ще – просвітницька робота серед усіх верств населення (за здоровий спосіб життя, щодо захисту навколишнього середовища та прав людини, за гендерну рівність), організація культурних, спортивних та розважальних заходів. Волонтери чергують на "телефонах довіри", проводять рейди "Діти вулиці", допомагають розв'язувати проблеми кризових сімей.
22 січня виповнилось 110 років з дня народження відомого російського письменника Аркадія Петровича Гайдара,засновника тимурівського руху . Тепер знають і пам'ятають про тимурівців тільки люди старшого покоління. Але в радянські часи молодіжний рух був дуже важливим для країни. Справа в тому, що тимурівський рух-прототип волонтерського руху, але він з'явився набагато раніше, коли не було других молодіжних організацій , причетних до допомоги нужденним. Як ті,що потребують допомоги , були відібрані ветерани війни , а також їх сім’ї, які потребували допомоги, люди похилого віку, особи з інвалідністю та інші соціально незахищені групи. Гайдар Аркадій Петрович написав книгу «Тимур і його команда», в якій описується діяльність тимурівського загону, що допомогав нужденним. Після того, як книга побачила світ, молоді люди вирішили втілювати історії добровольців на практиці. Перша група була заснована в 1940 році, в Клину (Московська область). Вона складалась із шести осіб. Але швидко розрослась ,збільшилась до сотні, а потім тимурівський рух було розповсюджено по всій країні.Та незабаром розпочалась війна. Багато чоловіків пішли на фронт. Було необхідно працювати ,як і раніше, допомогати літнім людям та сім'ям тих, хто воював за Батьківщину. Цим активно займалися тимурівці , які робили дуже корисні справи в тилу .Отже були повноправними учасниками Перемоги. Після війни роботи членам тимурівських загонів тільки додалось, тому що багато солдат повернулися з фронту з травмами різного ступеня тяжкості. Тимурівський рух продовжував розвиватися ,кількість його членів зросла навіть під час війни, загальна кількість їх перевищила два мільйони. Вважалося, щоб бути тільки піонером не достатньо, треба бути в тимурівській організації. З допомогою членів цієї організації знайшли багатьох загиблих воїнів , зниклих без вісти. Тимурівці відправлялись в пошукові операції . Крім того, вони зібрали гроші, що дозволило відкриті меморіали і навіть бібліотеку (бібліотека імені Аркадія Гайдара) у Києві). В даний час тимурівський рух розвивається в деяких регіонах Росії .
