Нікопольська міська бібліотека-філія №7

                   

   «Українська пісня вимита сльозами.»

18 листопада тематичне засідання читацького клубу «Джерельце» бібліотеки №7 м.Нікополя було присвячене 105-ій річниці з дня народження поета-пісняра Андрія Малишка . «Я серце й душу в пісню переллю»- Ці слова А.Малишка були гаслом на літературно-музичному заході. «Музика і поезія – найважливіші чинники, що змушують нас радіти і плакати, ставати сильними і водночас слабкими перед таїною мистецтва. І вчора на засіданні читацького клубу «Джерельце» ми запропонували юним читачам поринути у світ проникливого слова А.Малишка та чаруючої музики його пісень.Чим відрізняється вірш від вірша-пісні?»- запитують ведучі заходу. «Щоб створити пісню, потрібне особливе зусилля душі.»-відповідають діти. 

Демонструючи відеозаписи , бліотекар  розповідала про пісні народні і літературного походження,  про українські пісні та її авторів, її виконавців. Вона наголосила, що в наш час, час Інтернет-технологій, важливо не забувати про найціннішу культурну спадщину українського народу: українську пісню. І на цьому чудовому пісенному матеріалі виховувати у собі любов і пошану до рідної землі, батьків, виховувати почуття прекрасного. Відомий югославський учений А. Люкшич зазначав , що українська поезія найбагатша і найкрасивіша у Європі . А якщо до такої поезії додати музику , то народжується пісня , яка дзвенить , зачаровує  і бентежить. Співаючи, ми плачемо і радіємо , сподіваємося, що в нашій багатостраждальній країні буде щастя . Пісні А.Малишка діти порівнювали з джерелом, з криницею, а бібліотекарка запропонувала  порівняти їх з високими соснами: «І озон душі дають, і примушують глянути вгору, на верхів’я нашої культури, у високе мистецьке небо». Француз Жан-Ламбер Тальєн колись сказав: «Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета, і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюється піснею». Закінчили захід виконанням пісень під фонограму.

«А ви намагались скласти свою пісню? У кожної людини повинні бути свої любимі пісні. Як багато вони значить у житті кожного з нас- сказала в кінці заходу Світлана Кузьмівна- вони навіть оздоровлюють людину, допомагають зберегти нетлінними цінності народу, зберегти віру в людину, у щиру дружбу, в незрадливу любов. А я дуже люблю "Пісню про рушник", "Пісню про вчительку" та пісню "Стежина". Ці пісні дуже пов'язані з моїм особистим життям. Ці пісні співають  мої діти, і я впенена, що їх будуть співати мої онуки».