"КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ"
13 жовтня у читацькому клубі «Джерельце» провели народознавчу годину: «КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ».

Бібліотекарі поставили за мету виховувати повагу до історичного минулого українського народу.   Знайомили дітей з періодом козаччини; виховували у них шанобливе ставлення до української історії і спонукали до наслідуванню кращих козацьких рис : добродушності, безкорисності, товариськості.

До заходу підготували книжкову виставку: «Земля моя- це мій козацький край»,  використали музичний твір «А ми тую козацькую славу збережемо!» та репродукцію відомого полотна Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». З великим задоволенням переглянули мультфільм 1969 року «Як козак щастя шукав». Учасники заходу побажали намалювати образ козака, потім заучували вірш:                       

                  За шляхами, за дорогами,

                  За Дніпровськими порогами,

                  За лісами за високими

                  Наші прадіди жили.

                  Мали Січ козацьку сильную,

                  Цінували волю вільную.

                  І Вкраїну свою рідную,

                  Як зіницю, берегли.

 Чому таке різноманітне поєднання засобів під час заходу? Бібліотекарі прийшли до висновку , що інтеграція  образотворчого мистецтва, музики, поезії, поєднання  різних видів мистецтва і творчої діяльності дітей - такий синтез позитивно впливає на всебічний розвиток вихованців. В результаті такої взаємодії (так званого «інтегрованого виховного впливу») відбувається збагачення дитячого сприйняття і дає очікувані результати.

Дуже ретельно бібліотекар складає текст розповіді про подію:

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Покрова святкують не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого. З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті.

 Слово « козак» означає « вільна людина», « шукач пригод». Перші згадки про козаків датуються 1489 р. У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушили в степ,  ці люди поволі об’єднувались у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них награбоване майно.

Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Ми нащадки козацького роду. 

 У глибині душі кожного українця живе козак. Всіх  вітаємо  зі святом, і бажаємо міцного козацького здоров'я!

10 жовтня у бібліотеці №7 м. Нікополя проходив поетичний захід:  «Співці рідного краю».

Мета заходу - популяризувати поетичні надбання нашого краю та розкрити творчий потенціал юних користувачів. Спочатку діти послухати вірші місцевих поетів про красу рідного краю, про юність, які розміщені на сторінці нашого блогу « Творчість наших читачів».  Бібліотекар  розповідала школярам, що вірші народжуються  по натхненню, на основі якихось яскравих життєвих вражень, емоцій, думок, фантазій. Вона висловила свою упевненість, що всі школярі намагаються творити, складати вірші, підтвердивши свої слова цитатами великого педагога В.О. Сухомлинського, який вважав, що поетична творчість доступна кожному, а не є привілеєм лиш  особливо обдарованих . Кожна людина – поет. Думку пробуджує почуття прекрасного. Якщо ж це почуття не виховувати, люди залишаються байдужими до краси природи і краси рідного слова. Він писав: «Поетичне слово – еліксир для дитячого мозку, це повітря для крил думки. Воно вливає у мозок дитини енергію думки. Поетичне слово – це прекрасна школа емоційного життя, в якій діти осягають мову почуттів; завдяки поетичному слову пам'ять дитини стає гнучкішою, рухливішою – мозок набуває здатності не тільки зберігати, а й «видавати» - видавати з «розбором», з відчуванням найтонших відтінків слова».  Дитина лише тоді буде знати свою рідну мову, коли відчує живий трепет поетичної музики рідного слова. А пережита краса рідного слова немислима без особистої участі дітей в поетичній творчості.  Багато поетів вміють бачити й передавати думку  пристрасно,  життєво, з інтонацією, яка притаманна чистим почуттям, гострому й образному баченню. Вірші дуже точно і виразно передають особливе сприйняття навколишнього світу.

  Але як домогтися того, щоб діти захотіли читати  своїх місцевих митців поетичного слова, аби рідне слово ввійшло в їхнє духовне життя, стало і гострим, і влучим різцем, тонким засобом пізнання істини? Цю проблему вирішували бібліотекарі філії №7 разом з вчителем української мови та літератури школи №19 м. Нікополя та учнями 8 класу, що прийшли до бібліотеки на урок поезії. 

Вони аналізували творчу спадщину поетів Нікопольщини  та Придніпров'я, представили творчість поетів Південнотрубного заводу.  Не тільки  мешканці Марганцю гордяться своїм поетом Григорієм Бідняком, але й нікопольці вважають його своїм кращим поетом.  До заходу свій виступ з віршами Петра Біби підготувала учасник клубу «Джерельце» Ларіонова Таня. Діти слухали її з увагою, відзначили  рівень виконавчої майстерності читця. Школярів , які намагаються писати свої вірші, запросили  відвідувати поетичну майстерню  в читацькому  клубі «Джерельце» та брати участь у щорічному читацькому конкурсі «Прикрасимо свій край віршами».

 На поетичному заході «Співці рідного краю» педагоги разом з бібліотекарем виконували одне з найважливіших завдань сучасної педагогіки - розвиток творчої особистості - бо від творчих людей залежить прогрес нашого суспільства, адже  люди, які здатні щось створювати, цікаві у спілкуванні,  комунікабельні, відкриті,  вміють приймати самостійні, оригінальні рішення.

5 жовтня  о 12 годині на сцені актового залу школи №19 м. Нікополя знову виступає читацький клуб «Джерельце». «Пригоди Буратіно або Золотий ключик» у виконанні самодіяльних артистів дуже сподобались учням четвертих класів.

  

«А ще в бібліотеці повинен бути театр, в якому б грали читачі своїх улюблених героїв.»- це думка нашого читача про бібліотеку майбутнього.

Бібліотекарі філії №7 прийшли до висновку, що дитячий самодіяльний театр добре  виховує  учасників клубу «Джерельце».   Дитячий театр - це дуже актуально в часи сьогодення. Тут діти засвоюють основи сценічної мови, сценічного руху, акторської майстерності.

Заняття в нашому невеличкому театрі  допомагають формуванню у дітей  естетичних оцінок, доступних їхньому розумінню життєвих явищ, людських вчинків, конфліктів та характерів, дають  можливість пізнавати світ: вчать мислити, бачити, чути, любити, страждати, жити. 

Вони сприяють духовному та гармонійному розвитку дітей, формують художній смак, ознайомлюють з кращими зразками української та світової драматургії, знайомлять з елементами акторської майстерності, сценічних рухів, сценічної мови, вокалу, хореографії, вчаться розуміти театральне мистецтво, бути грамотними глядачами. 

 У клубі ми постійно проводимо бесіди про театр, про ведучих діячів українського  та зарубіжного театрів , які сприяють розвитку культури наших вихованців. Для  юних акторів велике значення має робота  з казкою. «Казкотерапія» лікує та рятує психіку дітей  від впливу технологічної експансії сьогодення. 

У клубі «Джерельце» дитина може подолати такий недолік як сором’язливість, має можливість самореалізуватися. Хлопчик , що виконує роль Арлекіно,  боявся великої сцени , а на сцені шкільного актового залу він відчуває себе впевнено.

В нашому репертуарі  кращі твори дитячих письменників. Керівники самодіяльного театру – це бібліотекарі, вони залучають  дітей до всіх етапів підготовки вистави: починають з читання твору, потім обговорюють, розподіляють ролі, виготовляють сценічні костюми, декорації, разом з дітьми в Інтернеті знаходять фонограми,  музику до сценарію.

При розподілі ролей увага приділяється індивідуальним здібностям дітей та їх бажанню. Такий підхід сприяє гармонійному розвитку творчої особистості кожної дитини. 

 Відпрацювання сценічного матеріалу проходить в ігрових формах: заняттях та іграх у запропонованих керівниками обставинах.

 Багато уваги приділяється виразному, художньому читанню віршів, байок, вивченню скоромовок, що сприяє розвитку сценічної мови у дітей. Уся робота у  колективі клубу  «Джерельце» спрямована на розуміння того, що створення  вистави- це не тільки радість і свято, але й наполеглива праця.  

І коли діти відчувають свій успіх на сцені , вони щасливі. Керівник звертається до них такими словами: « Діти, ми не прагнемо з вас зробити професійних акторів, ми просто разом з вами отримуємо радість від оплесків залу, від принесеного задоволення глядачам.»

 З кожним роком все більше дітей приходить до бібліотеки і стають активними читачами та членами клубу «Джерельце». Ми прагнемо, щоб бібліотека була доступною і цікавою для дітей завжди!